Здавалось би, престольне свято буває тільки у церкви. Але, як сказано у Євангелії:
ибо, где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них (Мф. 18:20 ).
Слава Богу, нас зібралось набагато більше, за що я виражаю невимовну подяку кожному, хто був присутнім у цей день на молебні та акафісті до Святого Великомученика та Цілителя Пантелеймона. Неймовірно приємно бачити небайдужі очі людей, які з відкритим серцем прийшли на фундамент майбутнього храму, бажаючи піднести молитви до Святого Пантелеймона. Впродовж усього богослужіння огортало дивовижне тепле відчуття. Мабуть, це через міцний духовний зв’язок із прихожанами, з якими за ці декілька років ми стали однією великою сім’єю. Тому, що стільки підтримки можна отримати тільки від рідних людей. Щиро вдячний священникам Нововолинського благочиння: о. Віктору (Мельнику), о. Павлу (Мельнику), о. Іоану (Сабівчаку), о. Георгію (с. Гряди), о. Димитрію (Ярмолюку) і о. Анатолію, які приїхали та підтримали усіх нас у важливу хвилину. Звісно, ні одне богослужіння не може бути повноцінним без хору! Тому, хочу висловити подяку усім хористам і особливо нашому регенту – Каті, що змогла у будній день відкласти усі свої справи та долучитися до свята. По завершенню богослужіння, о. Віктор сказав зворушливі, важливі слова та надихаючу проповідь, за що я дуже йому вдячний. Ніколи не потрібно впадати у відчай, лише жити із надією на Бога. Пам’ятаймо, що усі події, котрі відбуваються із нами щодня – не “за щось”, а “для чогось”. Насправді, Господь чує молитви та оточує нас тільки всім необхідним. І я вдячний Йому за цю милість та за Його великий промисл.
Автор: прот. Олександр Кондратенко
Фото: Бурда Андрій