Існує перелік рекомендацій щодо написання записок.
Для того, щоб подана вами до вівтаря записка була прочитана уважно й неспішно, необхідно пам’ятати наступне:
- якщо записка підготовлюється вдома, необхідно озаглавити її «За здоров’я» чи «За упокій» (в храмі, зазвичай, вони вже підписані);
- літери повинні бути чіткими (по можливості, друкованими);
- в одній записці бажано вказувати не більше 10 імен;
- імена записуються у родовому відмінку («Кого»?);
- допускається тільки повна форма імені даного при хрещенні (не Поліни, а Аполлінарії; не Артема, а Артемія; не Єгора, а Георгія);
- перед іменами священнослужителів, у повній або скороченій формі, вказується їх сан, наприклад: патр. – патріарх, архієп. – архієпископ, архим. – архімандрит, ігум. – ігумен, ієром. – ієромонах, прот. – протоієрей і т.д.;
- людина віком до 7 років вважається немовлям/младенцем, а від 7 до 15 років – отроком, тому перед їхніми іменами вказується скорочена форма (млад. чи отрок. відповідно);
- не вказуються прізвища, по-батькові, титули, професії, так як для Бога усі рівні;
- допускається включення в записку слів: «воїна», «ченця», «черниці», «хворого», «мандрівного», «ув’язненого », «учня»;
- не вказується, також: «заблукалого», «стражденного», «озлобленого», «скорботного», «дівиці», «вдовиці», «вагітної» і т.д.
- у заупокійних записках, протягом 40 днів після кончини, перед ім’ям вказується «новопреставленого», а якщо покійний має в цей день пам’ятну дату (річницю по смерті), тоді «приснопоминаємого»; у випадку насильницької смерті вказується «убієнного».
- за тих, кого Церква прославила у лику святих (наприклад, блаженна Ксенія), молитися вже не потрібно.
Записки бувають декількох видів: звичайна або заказна (на проскомідію, на ектенію).
На проскомідію: першу частину літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, з особливих просфо́р виймаються частки, які згодом опускаються в Кров Христову з молитвою про прощення гріхів тих, котрих поминають у записці.
На ектенію: поминання привселюдно, котре, зазвичай, здійснює диякон. Після закінчення літургії ці записки в багатьох храмах поминаються вдруге, на требах. Також можна подати записку на молебень або панахиду.
Записка – це засіб нагадати Богу про певну людину.
Для гарантованого результату людина, за яку подають записку, повинна бути активним учасником православного життя: відвідувати храм, вести щоденне спілкування із Господом через молитву, причащатись Святих Христових Тайн. “Боже поможи! Але сам не лежи.” ,– говорив старець схиархімандрит Іона (Ігнатенко), тому потрібно завжди самому робити кроки назустріч. Якщо так сталось, що під час земного життя людина не встигла прикласти зусиль для спілкування з Богом, то у такому разі необхідно посилити молитву.
Фото запозичено із сайту Свято-Троїцького храму м. Брест.
Автор: Кондратенко Анастасія