Православний храм – це особливе місце для зустрічей із Богом на Землі.
Якби ми собі уявили, що стоїмо прямо перед Ним, то мабуть відразу відпало би питання про поведінку, вигляд, настрій і т.п.
Єдина почуття, яке повинно переповнювати людину, що йде до церкви – благоговіння . Нам здається ніхто не помітить дурних помислів чи неправильної поведінки. Справді, ніхто із людей. Але Господь все бачить та знає. Зранку, буває, трапляються сонні, неуважні чи неповороткі люди, того й гляди, забруднять нове взуття і настрій вже зіпсовано. Тож, по дорозі до храму потрібно старатись перебувати в молитві. Також є відповідна молитва, яку, по можливості, потрібно прочитати перед виходом або вивчити напам’ять:
Возвесели́хся о ре́кших мне́: в до́м Госпо́день по́йдем. А́з же мно́жеством ми́лости Твоея́, Го́споди, вни́ду в до́м Тво́й, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́ в стра́се Твое́м. Го́споди, наста́ви мя́ пра́вдою Твое́ю, вра́г мои́х ра́ди испра́ви пред Тобо́ю пу́ть мо́й; да без преткнове́ния просла́влю Еди́но Божество́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Якщо все ж таки трапляються не зовсім приємні ситуації, через які важко себе опанувати, завжди є трохи часу перед початком богослужіння, щоб заспокоїтись і налаштувати себе на правильний лад. Якраз стають в пригоді 5-10 хв, які ми зазвичай залишаємо із запасом, щоб не запізнитись на богослужіння.
Стосовно зовнішнього вигляду, то все просто: чоловіки знімають головні убори (як зазвичай у приміщеннях), а жінки навпаки – вкривають голову. Оголені лікті та коліна завжди вважались інтимною частиною тіла, тому не слід їх демонструвати. Не дарма традиційне вбрання різних народів світу та офісний дресс-код відповідають цим вимогам. Все максимально пристойно, скромно та охайно.
Аналізуючи рекомендації щодо поведінки у храмі під час богослужіння, можна відстежити логічну послідовність.
Зазвичай, у храмі панує тиша і через це будь-який шум або ж гучна мова просто приверне увагу і відволіче оточуючих від молитви. Відразу пригадуються дитячі пустощі? Зі своїм чадом потрібно бесідувати, знаходити спільну мову і ні в якому випадку не підвищувати голос, так як це все одно приведе до відомого результату – істерики. Маленьким діткам важко бути присутніми на цілому богослужінні, тому дозволяється приносити їх незадовго до Причастя. Не слід також без потреби ходити по храму. Прикладатися до ікон і ставити свічки потрібно стараючись не заважати іншим.
Також, буває, зустрінеш в храмі знайомого і лишити його без уваги просто незручно. Проте необхідно пам’ятати, що розмови краще обмежити та домовитись побалакати після богослужіння.
Багато прихожан знають піснеспіви напам’ять і не можуть стриматись у бажанні підспівати. Це дозволяється робити дуже тихо. Головне при цьому – нікому не заважати і не відволікати від молитовного стану. При загальнонародному співі не допускати голосних викрикувань.
Сидіти в храмі дозволяється дітям, людям похилого віку, через хворобу або на випадок сильної втоми. Закидувати ногу на ногу також не варто.
Звісно, необхідно залишитись і зачекати на завершення богослужіння. Ви ж, перебуваючи у гостях, не покидаєте їх зненацька без прощання? Так само й тут. Це як прояв поваги та гарних манер.
На початковому етапі християнського життя важко відразу всіх почати любити і смиренно реагувати на події, що відбуваються у нашому житті. Але потрібно пам’ятати, що проявляючи милосердя до оточуючих, ми обов’язково його заслужимо і від Бога.
Фото запозичено із сайту Свято-Покровського храму м. Харків.
Автор: Кондратенко Анастасія