Знаходячись у постійному вирі життя, ми перестаємо задумуватись про високе, духовний розвиток. Дні стають немов схожими один на одного і характеризуються лише фразою: «дім-робота, робота-дім». І тут раптом, звідки не візьмись, з’являється хвороба, на яку ти зовсім не очікував, і в голові думка: «Ну чому саме зі мною?». І зараз йдеться не про грип, а про таку болячку, від якої кидає в холод і наступає паніка. Ніби знаходишся у глухому куті та не бачиш виходу.
А ще хтось обов’язково прийде та скаже: «На все воля Божа». І в таких тяжких моментах відразу спадає на думку: «То, виходить, Господь хоче, щоб я страждав? Чому Він допустив це? Чому саме я? За що?»
Як завжди, багато питань і мало відповідей.
Перебуваючи в стані недуги важко сприйняти інформацію, що все, що відбувається з нами – на благо, і все йде так, як треба.
У дитинстві мало хто із нас полюбляв ін’єкції. Ніхто в такому віці не розумів навіщо терпіти таку біль, адже можна придумати щось інакше. Але, скоріше за все, коли діло доходить до уколів, то інші методи вже застосовувались і виявились не ефективними. І зазвичай, пройшовши через цю біль – невдовзі наступає одужання.
Діти часто все гіперболізують. На фоні недостатнього досвіду їм здається, що це й справді надто боляче чи надто гірко чи ще багато «надто». В очах нашого духовного Батька ми так і виглядаємо, як малі, капризні чада. І, хоча, Він впевнений, що ми справимося із усім, що нам дається, нам в цей момент чомусь не хочеться в це вірити, а лише виникає бажання закрити очі й уявити ніби все це відбувається не з нами.
Хвороби можуть посилатися для спокутування наших гріхів. Це крайній захід, який застосовується тоді, коли Творець розуміє, що в даний момент для конкретної людини не існує іншого способу, який би допоміг змінити життя на краще.
Трапляється, що діти хворіють за гріхи батьків. Як бачимо, в такому випадку промисел здійснюється не напряму, а через інших людей. Покарання бідою близької людини завжди спонукає все переосмислити, задуматися про духовність, очиститися від пристрастей і пороків. Проте, не завжди хвороба дається за гріхи. Чи для того, щоб врозумити близького і допомогти йому позбавитись від них.
В одній притчі розповідалось про те, як Ісус Христос ішов з учнями, і апостоли побачили безногу від народження людину, яка сиділа край дороги і просила милостиню. Учні запитали: «Чому у нього немає ніг?», на що Христос їм відповів: «Якби у нього були ноги, вогнем і мечем пройшов би він всю землю».
Тобто, хворобою Господь нас зберігає від серйозного лиха: малою неприємністю позбавляє від більшої.
Звісно, буває, що хвороби можуть виникати від дії нечистих духів. При цьому симптоми демонічних нападів бувають надто схожими зі звичними хворобами.
В момент виникнення хвороби важливо заспокоїтись, прийти до тями, перестати панікувати (хоч це і важко) і довірившись волі Божій, намагатися сприйняти все як належне. У такий період з’являється чудова можливість зробити зусилля над собою, переосмислити життя, внести якісь корисні зміни, стати кращим, усвідомити гріховність життя та покаятися у скоєному.
Неможливо осягнути розумом та діяння Того, хто має незбагненну силу та владу над усім у нашому Всесвіті. Єдине, що потрібно – це повна довіра. Господь знаючи майбутнє краще розуміє, що для нас на даний момент буде корисним і який саме шлях до цього ми повинні пройти.
Фото запозичено із зовнішнього ресурсу.
Автор: Кондратенко Анастасія