– Синку, ти забув одягнути хрестик.
– Ой, потім! Немає коли, вже біжу… Я ж хрещений, Бог і так захистить!
Ну звісно ж захистить. Але чи не ослабить Він захист, щоб придавити подібну халатність?
Про важливість носіння натільного хрестика нам завжди говорять священнослужителі. І, як не дивно, виникає багато питань і суперечок:
«Дитина надто маленька, а раптом ланцюжок передавить шию? Ми не можемо так ризикувати.»
«Сфера, в якій я працюю не допускає носіння будь-яких прикраси, бо вони суперечать техніці безпеки.»
«На шиї заважає. Можна я просто почеплю на браслет? Чи куплю каблучку з хрестиком?»
Діло в тому, що присутність хрестика дає знати оточуючим нас людям та невидимим силам про нашу належність до християнської віри. У випадку із останнім – виступає в якості захисту.
Щодо місця носіння: під час освячення хрестика, священнослужителем читається молитва на «Благословение креста к ношению на персех» (Перси або перса – це зона від шиї до грудей). Звідси й відповідь: якщо благословляється носити на персах, то ні про які інші частини тіла не може бути й мови. Ми ж не одягаємо носок на руку чи шапку на ногу? Комусь може й так комфортно, але ж кожна річ має своє призначення.
Давайте пригадаємо про обручки. Чому ні в кого не виникає питання: «Ну навіщо я буду її носити? Якщо комусь треба знати, то спитає мене чи я в шлюбі.» або «Мені не комфортно на пальці! Може я на ланцюжку повішу та одягну на шию чи на руку в якості підвіски на браслет? То ж одне й те саме». Але ні! Це ж символ чарунки суспільства, який підтверджує нашу належність до інституту сім’ї. І всі знають, що це каблучка, яку потрібно носити на безіменному пальці правої руки й ніде більше.
Були й періоди в древні часи, коли заборонялось носити хрестик, тож християни, намагаючись знайти вихід із ситуації, позначали себе іншими символами, такими як: риба (з грец. Ίχθύς, – акронім імені Іісуса Христа); пташка, що клює виноград (символ євхаристії); дві рибини та п’ять хлібів (відсилання на біблейську історію) і т.д.
Вважаю, що носити хрестик на собі потрібно не лише для захисту. Це велика честь – мати на собі символ як пам’ять про величну подію спасіння всього людського роду. Таким чином ми, ніби, виражаємо подяку за цю милість.
Автор: Кондратенко Анастасія